Ми з дитинства чуємо фразу «Мухи – переносники інфекцій» і сприймаємо це як істину.

А які ж докази цього?

Здійснюючи численні перельоти з усіляких нечистот в житло людини, одна-єдина муха транспортує на собі близько 6 млн мікробів, а в кишківнику — ще до 28 млн. Цього достатньо, щоб заразити населення невеликої країни, а не однієї сім’ї.

Чим же можуть нагородити мухи? Дизентерією, черевним тифом, холерою, туберкульозом, сибірською виразкою, дифтерією, поліомієлітом, повний перелік включає майже 30 хвороб. Крім інфекції, мухи ще переносять яйця паразитичних червів – глистів. Також, деякі личинки мух можуть влаштуватися і в тілі людини, провокуючи тим самим розвиток таких небезпечних захворювань як міази — від шкірних до шлунково-кишкових та сечостатевих.

Настирливе дзижчання та дратівливе лоскотне торкання мух може роздратувати навіть дуже врівноважених людей.

Чому ж мухи такі принадні до людини? Тому що вони, як і люди, люблять тепло, ховаються у наші будинки, разом з нами розселяються, а наші оселі забезпечили їх теплом та залишками свого існування. За два тижні життя кімнатна муха встигає відкласти 2 тисячі яєць, а до кінця літа потомство однієї самки має перевищувати 5 трлн особин. Звичайно ж, такій кількості мух протидіє ціла армія жуків, павуків, бабок, жаб, птахів, для яких ці комахи є важливим джерелом харчування та підтримують баланс їх екосистем. Для збереження свого епідеміологічного благополуччя людина теж повинна обов’язково боротися з засиллям мух, але насправді природа до цих комах дуже прихильна, на нашій планеті налічується понад 750 тисяч їх різновидів, й надалі, при кожних наукових експедиціях, вчені знаходять нові їх види.

Вчені теж вважають муху справжнім дивом та витрачають десятиліття, аби відкрити мушині секрети, поки ми відмахуємось від її набридливої уваги.

Чому муху так тяжко прихлопнути? Тому що очі цієї комахи складаються з 4 тисяч крихітних лінз-фасеток, вона бачить все, що відбувається навколо: зверху, знизу і навіть позаду себе і “перетравлює” візуальну інформацію в 10 раз швидше людини. Злітає муха не вперед, а назад, тому полювати на неї простіше, якщо підібратись ззаду.

Взагалі польоти цієї комахи варті окремої уваги, адже вона злітає і сідає без розбігу, крутиться в повітрі на одному місці, літає задом наперед, при цьому чудово зберігає рівновагу та уникає падіння. Такі піруети вимагають великих енергетичних затрат, тому величезна частина життя мухи, окрім періоду розмноження, присвячена пошукам їжі, причому при харчуванні, на відміну від людини, муха відчуває смак всіма частинами тіла, її смакові рецептори розміщуються не лише у хоботку, а й на лапках, крильцях, і, навіть, репродуктивних органах.

Досить цікаво муха сідає на стелю:

1) підлітає до неї спиною;

2) підіймає передню пару лапок вище голови та різко опирається ними в стелю;

3) робить переворот через голову;

4) чіпляється за поверхню рештою чотирма лапками.

Елементарно, так? Не падати зі стелі мусі допомагають особливі залози, які виділяють клейку речовину, за великі нерівності вона чіпляється кігтиками, а повзаючи по верхах, користується міріадами тонких ворсинок, які утримують її від падіння за рахунок сил тертя і притягання.

Як зазначив Майкл Джонсон, професор Каліфорнійського технологічного інституту, муха — це аеродинамічне чудо, вона зависає у повітрі, різко рискає по сторонах, сідає на поверхні, розміщені в будь-яких площинах, оснащена гіроскопами, оптичною системою кругового огляду, що регулюються закрилками. І саме дивне — блоком навігації та управління розміром з макову зернину. Для порівняння, в аналогічну систему винищувача “Фантом” входять три серйозних комп’ютери, але мухою він все одно не літає...